Eilėraščiai

2022 m. liepos 19 d., antradienis

Nuoširdus pokalbis

Душевный разговор

- А ты возьмёшь меня домой?

- Возьму!

- Но я нарушу твой покой!

- Я потерплю!

- Но я ведь кот из подворотни...

- Не беда!

- Но могут быть у меня блохи...

- Ерунда!

- Ты знаешь, грязный очень я.

- Да, знаю!

- Но всё измажу у тебя!

- Я искупаю!

- А я голодный, хочу есть.

- Я накормлю!

- По шторам я могу залезть...

- Я потерплю!

- Ведь я тебя пытался укусить...

- А я прощаю!

- А будешь ты меня любить?

- Я обещаю!

Сергей Михайлов.

Nuoširdus pokalbis

- Ar pasiimsi pas save?

- Paimsiu į namus!

- Tau dings ramybė per mane!

- O aš kantrus!

- Bet katinas aš iš pavar̃tės...

- Jokių problemų!

- Galiu turėti blusų kartais...

- Man ne į temą!

- Aš visas murzinas toksai.

- Natūralu!

- Aš pritapnosiu pas tave labai!

- Išprausiu su muilu!

- Aš alkanas, seniai neėdęs.

- Aš papenėsiu!

- Prikrėsiu eibių, tau bus gėda...

- Aš pakentėsiu!

- Juk apdraskiau šiek tiek tave...

- Kokie niekai!

- O ar mylėsi tu mane?

- O taip, tikrai!

Išvertė Povilas Karoblis

2022 m. kovo 4 d., penktadienis

Kovinis dronas

Байрактар

Прийшли окупанти до нас в Україну

Форма новенька, воєнні машини

Та трохи поплавився їх інвентар

Байрактар… Байрактар…

Російскі танкісти сховались в кущі,

Щоб лаптем посьорбати довбані щі

Та трохи у щах перегрівся навар

Байрактар… Байрактар…

Зі сходу припхались до нас барани

Для вастанавлєнья велікай страни.

Найкращій пастух баранячих отар

Байрактар… Байрактар…

Їх доводи – всяке озброєня різне:

Потужні ракети, машини залізні.

У нас на всі доводи є коментар -

Байрактар… Байрактар…

Вони захопити хотіли нас зразу

І ми зачаїли на орків образу.

З бандитів російських робить примар

Байрактар… Байрактар…

Російска поліція справи заводить

Но вбивцю рашистів ніяк не знаходить.

Хто ж винен, що в нашому полі глухар?

Байрактар… Байрактар…

Веде пропаганду кремлівський урод,

Слова пропаганди ковтає народ.

Тепер нове слово знає їх цар:

Байрактар… Байрактар…

Bajraktaras

Okupantai atėjo į Ukrainą,

Nauja uniforma, karo mašinos,

Bet greit patirpo jų vaišių baras

Bajraktar Bajraktaras...

Rusų tankistai slepiasi, skuba,

Kad sulapotų sušiktą sriubą.

Iš agurkinės svilėsis negeras

Bajraktar Bajraktaras...

Plūsta vis bandomis avinai,

Kad imperiją kurtų tą savo naujai.

Bet piemuo iš tikrųjų toks geras

Bajraktar Bajraktaras...

O argumentą jie vieną težino -

Galingos raketos, plieno mašinos.

Bet geriausias šitam komentaras -

Bajraktar Bajraktaras...

Užgrobti iš karto, išmušti iš kelio,

Bet mes sukūrėme orkams vaizdelį.

Iš rusų banditų telieka tik garas

Bajraktar Bajraktaras...

Rusai jau ne juokais išsigando

Rašistų žudiko niekaip nesuranda.

Žinokit, čia jums ne Dakaras

Bajraktar Bajraktaras...

Išsigimėlis Kremliuje melą vis pučia,

Viską praryja tie rusų žmogučiai.

Dabar naują žodį žino jų caras:

Bajraktar Bajraktaras...

2021 m. lapkričio 26 d., penktadienis

Aš sąžinė tavo

Я совесть твоя! Я приду тебя грызть

Сегодня, как только стемнеет.

Уснуть не мечтай! Будем вскапывать жизнь,

В решеньях сомнения сеять.

Мы будем в обнимку сидеть до утра

И память читать по абзацу.

И ныть… и казниться злосчастным «вчера»,

Мечтать снова там оказаться.

На время надеялся? Думал сойдёт

Всё с рук тебе так, как обычно?

Напрасно, наивный… Пришёл мой черёд

И утро не будет привычным.

Что? Больно тебе? Ну, придётся терпеть.

Ведь жизнь – бумеранг…Вот и встреча.

Покайся всем сердцем, иначе лишь смерть

Тебя от терзаний излечит.

/ Оксана Спасова-Бойко /

Aš sąžinė tavo! Graužti ateisiu

Šįvakar, kai sutems pamažu.

Užmigt nesvajoki! Tau aš neleisiu,

Atmintį mes pašukuosim ražu.

Sėdėsim lig ryto kol apsiblausim,

Skenuosime vingius po vieną.

Ir paverkšlensim... ir save bausim

Ar pasvajosim grįžt į tą dieną.

Tikėjais, kad laikas, kad viskas praeis,

Kad į užmarštį viskas nuplauks?

Veltui, naivuoli... Tai tavęs nepaleis

Skausmas tas ir rytoj tebestaugs.

Nors tau ir skaudi, tokia graužatis,

Atminties bumerango skrydis...

Atgailauk iš širdies, kitaip tik mirtis

Nuo savigraužos tos teišgydys.

/ Oksana Spasova-Boyko /

2021 m. lapkričio 10 d., trečiadienis

Man daug nereikia

Man daug nereikia – tik saulužės šypsnelio,

Žemės kely, kad sušildytų širdį.

Beržų dar giraitės, visai prie pat kelio,

Žvaigždžių dar pulkelio – nes jos mane girdi.

Tylios dar upelės, kur prausias mėnulis,

Kur per pusę dangaus Vaivos rykštė

Pušų dar, kur stuksi genelis bičiulis,

Ir vėjas švelnus bando krykšti.

Gėlių - to laukais išsibarsčiusio grožio,

Jaunutės aušros ir pievos rasotos.

Dar to debesėlio per dangų kur drožia,

Dar sirpusių uogų pavalgyt lig soties.

Man tiek nedaug reikia, tik tėviškėn taką

Rast suraizgytam dienų labirinte.

Lenktis lig žemės, išgirst ką ji sako,

Dalintis džiaugsmu, širdin kur sukrinta.

L.Barmina

Мне, много не надо...

Бармина Людмила

Мне, много не надо - Зарю молодую,
чтоб сердце в пути согревала моё.
И неба краюху, где звёзды кочуют,
да рощу берёзок...скучающих днём.

И тихую речку, что месяц глядится
и светит в полнеба...сияя - дуга,
и сосны, где дятел страдая, стучится,
а ветер... макушки качает слегка.

Цветов бы...рассыпанных в поле - охапку
и солнышка тёплого...малую часть.
И облачка, в небе плывущего шапкой
и ягодой спелой насытиться всласть.

Мне много не надо...дорогу бы к дому
найти в лабиринте истерзанных дней.
Ему до земли...поклониться родному,
и радостью, сердце наполнить скорей!

2021 m. lapkričio 8 d., pirmadienis

A.Achmatova apie spalio perversmą

Анна Ахматова

Когда в тоске самоубийства

Народ гостей немецких ждал,

И дух суровый византийства

От русской церкви отлетал,

Когда приневская столица,

Забыв величие свое,

Как опьяневшая блудница,

Не знала, кто берет ее,—

Мне голос был. Он звал утешно,

Он говорил: «Иди сюда,

Оставь свой край глухой и грешный,

Оставь Россию навсегда.

Я кровь от рук твоих отмою,

Из сердца выну черный стыд,

Я новым именем покрою

Боль поражений и обид».

Но равнодушно и спокойно

Руками я замкнула слух,

Чтоб этой речью недостойной

Не осквернился скорбный дух.

Осень 1917

Петербург

Ana Achmatova

Laikas pakaruokliško baisumo,

Kai vokiečių artumas baidė

Ir ta dvasia rūsti bizantiškumo

Iš Rusijos šventyklų sklaidės,

Kai sostinė, lig tol didinga,

Panirusi į keistą apdujimą,

Kaip girtutėlė kekšė sminga,

Ir nesupranta, kas ją ima, -

Balsą girdėjau gan prasmingą,

Jis kvietė "Eik greičiau čionai,

Paliki kraštą nuodėmingą,

Palik tą Rusiją tu amžinai.

Aš kraują nuo tavęs nuplausiu,

Išimsiu širdgėlą ir juodą gėdą,

Naujus vardus aš tau nuausiu

Ir jie pridengs tą baisią bėdą“.

Bet abejingai ir ramiai tada

Užsidengiau aš rankomis ausis,

Juk negarbinga ši kalba

Ir mano siela šito neklausys.

1917 m. Ruduo

Sankt Peterburgas

2021 m. vasario 16 d., antradienis

Alyvų miega prabanga

Бармина Людмила

Спит сиреневая роскошь

Расплескавшись по садам,

А над нею выгнув рожки

Светит месяц - хулиган.

И в тиши ночи прекрасной

Аромат пьянит густой,

Словно, кто рукою властной

Льет в бокалы тот настой.

Волшебство иль может чудо?

Или Божья благодать?

Эту роскошь не забуду,

Что мешала ночью спать.

Alyvų miega prabanga

Pasklidusi po sodą seną,

Virš jų, akies kraštu staiga,

Matau mėnulį - chuliganą.

Ir ramume svaigios nakties

Pasijunti teatro ložėje,

Lyg kas nematomas, išties,

Jums pila į taures ambroziją.

Magija, stebuklai ima viršų,

Taip dieviška naktis prabėga,

Šios prabangos aš nepamiršiu,

Nakties, kai šitaip nesimiega.

Išvertė Povilas Karoblis

Vasara bus per kraštus

Анастасія Дмитрук

І буде літо. Через край
зірвуться сині дужі ріки.
Облиш все зайве, відпускай -
зірвемось всі у вирій дикий.

Гаряче сонце потече,
налиє нас теплом по вінця.
Миттєво пристрасть обпече
грайливим сяйвом у зіницях.

Проллється медом літня ніч,
сипне на трави діаманти...
Людина повна протиріч,
в яких так легко заблукати.

І буде спека, і вогонь -
стихії стримати не сила.
Пора терпких, п’янких безсонь
вдихне життя у наші крила...

А поки сніжно і зима
скувала нас в кайдани білі,
зігрій червоного вина...
й затерплі губи онімілі.

Vasara bus per kraštus
ir upės veršis patvinę.
Palikę kvaršatį ir kaltus,
nersim į sūkurį tą laukinį.

Karščiu saulutė apsivilks,
pils šilumą tą ilgesingą.
Aistra akimirksniu nutvilks
spindėjimu vyzdžių žaismingu.

Naktis čia liesis medumi,
žoles nubers ji briliantais...
Tik žmonės abejonių lydimi,
supainiotų netgi atlantus.

Ugninis šuoras įtaigus -
stichijų rodantis galybę.
tas laikas nẽmigos svaigus,
sparnams įkvėps gyvybės ...

Kol kas tik sniegas ir žiema
laiko vis šalčio retežiuos,
vis gi vyno saldi šiluma,
stingusias lupas nudažo.

Išvertė Povilas Karoblis