Україна моя у вогні,
у моєму раю стріляють.
Розлетілись, мовчать солов’ї
темні ворони в небі кружляють.
Оточили наш дім щури,
гади сіли на наші землі.
Роз’їдають вишневі сади
Триколірні смугасті черви.
Україна кайдани рве,
кращі хлопці стають до зброї.
Лютим звірем душа реве,
не бояться вогню герої.
На порозі стоїть орда,
сусід риє нам всім могилу —
ми покажем всю міць і силу,
ми покажем, що Русь жива!
Розлилася в крові війна.
Нам вітання прислав диктатор.
Ми на згарищі його зла
жовто-синій піднімем прапор!
Тепер наша прийшла весна,
наша воля тепер настала.
Україна живе, жива.
Довго рідна на нас чекала.
Tėvynė manoji ugny,
manajam rojuje sprogimai.
Lakštutė tyli paupy –
Tik varnų girdisi krankimai.
Žiurkiokai veržias į namus,
Šliužais apstota pakelė.
Ir mūsų skuba graužt sodùs
dryžaĩs trispal̃viais kirmėlė.
Ukraina, busi savimi,
geriausi vaikinai prie ginklo.
Riaumoja dvasia žvėrimi,
Neištruks jau priešas iš tinklo.
Ordai žemių prireikė čia,
kaimynėlis kasė mums kapą -
bet greitai atgavome kvapą,
štai mūsų jėga - gyvuoki
Rusia!
Nors karas sruva krauju.
Diktatorius siunčia mums sálves,
Mes ant blogio jo pelenų
iškelsime savo dvispalvę!
Dabar mums pavasaris čia,
Dabar mūsų laikas atėjo.
Ukraina gyva, gyva.
Seniai mūsų tokių jai reikėjo.
