Kiekviena šalis turi ypatingą kvapą

 

У каждой страны есть запах особый.. Пахнет Италия свежею сдобой. Франция пахнет вином и духами, Ну а в Швейцарии пахнет сырами.   Пахнет Голландия запахом пряным, Кофе, тюльпанами, марихуаной. Бельгия пахнет Евросоюзом, А в Люксембурге - фруктовыми смузи.   Пахнет Германия с Чехией пивом, Продажной любовью пахнут Мальдивы. Пахнет Бразилия сексом и танцем, Чаем и тостом пахнут британцы.   Пахнут свободой Америки штаты, Нефтью воняет песок в Эмиратах. Пахнет рабочею силой Китай, Пахнет в Тайланде бокс МуайТай.   Пахнет Япония острым вассаби, В Индии Гангом воняет неслабо. Пахнет гашишем Афганистан Маком душистым разит Пакистан.   Пахнет Колумбия лишь кокаином, Пахнет пшеница и рожь в Украине. Мексика пахнет текилой и тако Пахнет на Кубе душистый табак.   Тело немытое, говно, перегар, Запах удушливый, гниль и угар, Пьяная ругань и запах сортира - Внешние признаки русского мира. Кровь на земле и плешивый   ,,мессия"! Чуете вонь? Это запах России!   Сергей Бочкарев. Россия

Kiekviena šalis turi ypatingą kvapą... Italija šviežiom bandelėm kvepia. Prancūzija parfumais kvepia ir vynu.  Šveicarijoj – Alpėm ir sūriais kvapnu.   Niderlandai pikantiškai kvepia, Kava, tulpės ir tos dar kanapės. Belgija kvepia Europa ir NATO, Visas Iranas vaisiais granato.   Vokietijoje kvepia bavarų alus, Čekijoj  kvapas apynių gaivus. Brazilija kvepia seksu ir tango, Indijoj salsvas kvapelis nuo Gango.   Nevaržoma laisve kvepia Valstijos, Įvairiausi kvapai tenai susivijo. Kvapas Kolumbijos ištisai kokaino, Kviečiai, saulėgrąžos - kvapai Ukrainos.   Japonija kvepia krienu vasabiu, Šafranu Ispanija, tuo nuostabiu. Kepsniais iš midijų kvepia kroatai, Smėliu naftingu visi Emiratai.      Kvepia sula iš klevų Kanada, Kinija - lozungais, darbo jėga. Meksika kvepia tekila ir tako, Kuboje tvyro kvapas tabako.   Neprausto kūno ir ekskrementų,      Jėgos struktūrų iš po brezentų, Girtų keiksmų ir barnių dvoko - Tai „Rusų pasaulis“ gerai nunoko.   Lagaminėlio, kur „daro“ „mesijas“, Jo kruvinos mafijos kvapai susiję. Tai tokios tokelės toje  pusėje, Taip dvokia visa Rusija.

Mes senstame ne nuo senatvės

Мы стареем не от старости Александр Евтушенко                 Мы стареем не от старости Не от прожитых годов. Мы стареем от усталости, От обид и от грехов. От тоски и обреченности, От несбывшейся любви, От житейской безысходности, Повседневной суеты От забот, что только множатся От проблем, что не решаются Мы стареем раньше возраста Ибо души иссушаются. 2005-2006 г.

Mes senstame ne nuo senatvės Ir metų pragyventų. Senstam beieškodami pilnatvės Tarp nuodėmės ir švento.     Nuo ilgesio ir primesto likimo, Gyvavimo be išeities,    Nuo meilės, kaip kokio žaidimo Ir nuo kasdienės sumaišties.   Nuo rūpesčių gausos, kaip kandžių, Dienų juodų, kurios nemielos Senstame pralenkę savo amžių, Nes mums išdžiūsta sielos.    Eilėraštis išverstas pusbrolio Jono prašymu

 

Mama. V. Tumanovas

 

Владислав Туманов - певец, поэт, композитор На планете нет такого храма, Где бы обогрелся ты навек, Так согреть лишь может мама, Самый главный в жизни человек. Если голова твоя поникнет….  Мама - это дар твоих всех дней  В час, когда беда тебя настигнет  То её молитвы всех сильней. И в свои преклонные года, Мать костьми за своё чадо ляжет, Если в жизни оступился даже, Не предаст лишь мама никогда.  Если приключилась с тобой драма, Ты расстался с женщиной навек, Пожалеет и поймёт одна лишь мама Самый главный в жизни человек. Вы любовь к ней только сохраните, Даже если мама не права, Всё прощайте маме. Берегите мамочку пока она жива. В жизни нет роднее человека, Мама - наш приют и оберег, Кто не любит маму тот калека, Мама - главный в жизни человек. 12 марта 2017 г.

Jokia šventovė, romuva Neskleis tau šitiek šilumos, Tave sušildys tik mama, Svarbiausia šiluma mamos.   Kai neskiri tiesos nuo melo   Mama visų dienų tau dovana. Jinai padės tau rasti kelią - Stipriausia juk mamos malda.   Ir būdama garbingų metų, Už savo atžalą ji mūru stos, Tą tiesą esame supratę, Savųjų mamos neišduos.   Net kai juoda drama ištiks - Su moterim tu skirsies amžinai, Tik motina supras, gailėsis ir išliks Svarbiausia ji gyvenime tiktai.   Tu tik išsaugok šventą meilę jai, Nors kartais neteisi, bet atgaiva. Atleisk, tiek daug iš jos gavai, Todėl ja pasirūpink, kol gyva.   Kas motinos nemyli - luošas, Mama juk prieglauda,  globėja. Bendravimas su ja taip puošia, Žmogaus svarbesnio neturėjai.  Eilėraštis išverstas pusbrolio Jono prašymu

Arbata

 

Я угощу вас чаем из МЕЧТЫ…   Налью побольше ВЕРЫ и НАДЕЖДЫ.  И, согревая солнцем золотым   В него добавлю ДОБРОТУ и НЕЖНОСТЬ  И ДРУЖБУ без предательства и лжи. Конечно, не забуду о ЗДОРОВЬЕ, Ах да, ещё УЛЫБОК для души… Всё это можно пить, смешав с ЛЮБОВЬЮ. Из предписаний: важно принимать Как можно больше и везде, и всюду. Чтобы могли вы СЧАСТЬЕМ заражать Всех тех людей, которых сердце любит! © Надежда Тарасова

Vaišinu SVAJONĖS arbata, TIKĖJIMO, VILTIES daugiau įpilsiu, GERUMO dar ŠVELNUMO paskata, Dar SAULĖS SPINDULĮ - kaip mat sušilsi.   Reikėtų dar SVEIKATOS pažiūrėti, DRAUGYSTĖS dar, be išdavystės, melo. O va, dar sielai ŠYPSENŲ pridėti, Dar įmaišyti MEILĖS - jos be galo.   Vartojimo nurodymas svarbus: Vaišinti ja visus, aišku  savaime, Kad gėrimas iš tikro nuostabus  Galėtų čia visus užkrėsti  LAIME.

Ana Achmatova 1917

 

Анна Ахматова   Когда в тоске самоубийства Народ гостей немецких ждал, И дух суровый византийства От русской церкви отлетал,   Когда приневская столица, Забыв величие свое, Как опьяневшая блудница, Не знала, кто берет ее,—   Мне голос был. Он звал утешно, Он говорил: «Иди сюда, Оставь свой край глухой и грешный, Оставь Россию навсегда.   Я кровь от рук твоих отмою, Из сердца выну черный стыд, Я новым именем покрою Боль поражений и обид».   Но равнодушно и спокойно Руками я замкнула слух, Чтоб этой речью недостойной Не осквернился скорбный дух.   Осень 1917 Петербург

Ana Achmatova   Laikas pakaruokliško baisumo, Kai vokiečių artumas baidė Ir ta dvasia rūsti bizantiškumo Iš Rusijos šventyklų sklaidės,   Kai sostinė, lig tol didinga, Panirusi į  keistą apdujimą, Kaip girtutėlė kekšė sminga, Ir nesupranta, kas ją ima, -   Balsą girdėjau gan prasmingą, Jis kvietė "Eik greičiau čionai, Paliki kraštą nuodėmingą, Palik tą Rusiją tu amžinai.   Aš kraują nuo tavęs nuplausiu, Išimsiu širdgėlą ir juodą gėdą,  Naujus vardus aš tau nuausiu Ir jie pridengs tą  baisią bėdą“.   Bet abejingai ir ramiai tada Užsidengiau aš rankomis ausis, Juk negarbinga ši kalba  Ir mano siela šito neklausys.   1917 m. Ruduo Sankt Peterburgas

Alyvos. L. Barmina

Спит сиреневая роскошь Бармина Людмила 2 Спит сиреневая роскошь a Расплескавшись по садам ,  s А над нею выгнув рожки a Светит месяц - хулиган.s И в тиши ночи прекрасной a Аромат пьянит густой, s Словно, кто рукою властной a Льет в бокалы тот настой. s Волшебство иль может чудо? a Или Божья благодать? s Эту роскошь не забуду,  s Что мешала ночью спать. s

Alyvų miega prabanga Pasklidusi po sodą seną, Virš jų, akies kraštu staiga, Matau mėnulį - chuliganą. Ir ramume svaigios nakties Pasijunti teatro ložėje, Lyg kas nematomas, išties, Jums pila į taures ambroziją. Magija, stebuklai ima viršų, Taip dieviška naktis prabėga, Šios prabangos aš nepamiršiu, Nakties, kai šitaip nesimiega.

Tėvynė manoji ugny

 

Анастасія Дмитрук

 

Україна моя у вогні,  

у моєму раю стріляють.

Розлетілись, мовчать солов’ї  

темні ворони в небі кружляють.

 

Оточили наш дім щури,

гади сіли на наші землі.

Роз’їдають вишневі сади

Триколірні смугасті черви.

 

Україна кайдани рве,

кращі хлопці стають до зброї.

Лютим звірем душа реве,

не бояться вогню герої.

 

На порозі стоїть орда,

сусід риє нам всім могилу —

ми покажем всю міць і силу,

ми покажем, що Русь жива!

 

Розлилася в крові війна.

Нам вітання прислав диктатор.

Ми на згарищі його зла

жовто-синій піднімем прапор!

 

Тепер наша прийшла весна,

наша воля тепер настала.

Україна живе, жива.

Довго рідна на нас чекала.

Tėvynė manoji ugny,   

manajam rojuje sprogimai.       

Lakštutė tyli paupy –      

Tik varnų girdisi krankimai.     

 

Žiurkiokai veržias į namus,    

Šliužais apstota pakelė.       

Ir mūsų skuba graužt sodùs     

dryžaĩs trispal̃viais kirmėlė.     

 

Ukraina, busi savimi,     

geriausi vaikinai prie ginklo.  

Riaumoja dvasia žvėrimi,         

Neištruks jau priešas iš tinklo.       

 

Ordai žemių prireikė čia,        

kaimynėlis kasė mums kapą -      

bet greitai atgavome kvapą,      

štai mūsų jėga -  gyvuoki Rusia!   

 

Nors karas sruva krauju.    

Diktatorius siunčia mums sálves,     

Mes ant blogio jo pelenų     

iškelsime savo dvispalvę!  

 

Dabar mums pavasaris čia,     

Dabar mūsų laikas atėjo.       

Ukraina gyva, gyva.               

Seniai mūsų tokių jai reikėjo.      

Nuoširdus pokalbis

 

Душевный разговор   - А ты возьмёшь меня домой?  - Возьму! - Но я нарушу твой покой! - Я потерплю!   - Но я ведь кот из подворотни... - Не беда! - Но могут быть у меня блохи... - Ерунда!   - Ты знаешь, грязный очень я.  - Да, знаю! - Но всё измажу у тебя! - Я искупаю!   - А я голодный, хочу есть. - Я накормлю! - По шторам я могу залезть... - Я потерплю!   - Ведь я тебя пытался укусить... - А я прощаю! - А будешь ты меня любить? - Я обещаю!   Сергей Михайлов.

Nuoširdus pokalbis    - Ar pasiimsi pas save?  - Paimsiu į namus!  - Tau dings ramybė per mane!  - O aš kantrus!    - Bet katinas aš iš pavar̃tės...  - Jokių problemų!  - Galiu turėti blusų kartais...  - Man ne į temą!    - Aš visas murzinas toksai.  - Natūralu!  - Aš pritapnosiu pas tave labai!  - Išprausiu su muilu!    - Aš alkanas, seniai neėdęs.  - Aš papenėsiu!  - Prikrėsiu eibių, tau bus gėda...  - Aš pakentėsiu!    - Juk apdraskiau šiek tiek tave...  - Kokie niekai!  - O ar mylėsi tu mane?  - O taip, tikrai!                      Išvertė Povilas Karoblis

Kovinis dronas

 

Байрактар Прийшли окупанти до нас в Україну Форма новенька, воєнні машини Та трохи поплавився їх інвентар Байрактар… Байрактар…   Російскі танкісти сховались в кущі, Щоб лаптем посьорбати довбані щі Та трохи у щах перегрівся навар Байрактар… Байрактар…    Зі сходу припхались до нас барани Для вастанавлєнья велікай страни. Найкращій пастух баранячих отар Байрактар… Байрактар…    Їх доводи – всяке озброєня різне: Потужні ракети, машини залізні. У нас на всі доводи є коментар - Байрактар… Байрактар…    Вони захопити хотіли нас зразу І ми зачаїли на орків образу. З бандитів російських робить примар Байрактар… Байрактар…    Російска поліція справи заводить Но вбивцю рашистів ніяк не знаходить. Хто ж винен, що в нашому полі глухар? Байрактар… Байрактар…    Веде пропаганду кремлівський урод, Слова пропаганди ковтає народ. Тепер нове слово знає їх цар: Байрактар… Байрактар…

Bajraktaras Okupantai atėjo į Ukrainą, Nauja uniforma, karo mašinos, Bet greit patirpo jų vaišių baras Bajraktar Bajraktaras...   Rusų tankistai slepiasi, skuba, Kad sulapotų sušiktą sriubą. Iš agurkinės svilėsis negeras Bajraktar Bajraktaras...   Plūsta vis bandomis avinai, Kad imperiją kurtų tą savo naujai. Bet piemuo iš tikrųjų toks geras Bajraktar  Bajraktaras...   O argumentą jie vieną težino - Galingos raketos, plieno mašinos. Bet geriausias šitam komentaras - Bajraktar  Bajraktaras...   Užgrobti iš karto, išmušti iš kelio, Bet mes sukūrėme orkams vaizdelį. Iš rusų banditų telieka tik garas Bajraktar  Bajraktaras...   Rusai jau ne juokais išsigando Rašistų žudiko niekaip nesuranda. Žinokit, čia jums ne Dakaras Bajraktar  Bajraktaras...   Išsigimėlis Kremliuje  melą vis pučia, Viską praryja tie rusų žmogučiai. Dabar naują žodį žino jų caras: Bajraktar  Bajraktaras...